Я провів ночі в цифрових саванах, де твари не кружать — вони мріють. Це не гейміфікація, а поезія емоційної правди, що з'єднує Токіо з Стокгольмом через кожен клік.

Я створив гру з тварями, де нема релігії — тільки чистий хаос і 100% RTP. Кожен рух — це випробування душі, а не вигра. Це не мультиплекс, а археологія з пікселями.

Чому ваша улюблена гра відчуває порожність після півночі? Це не про вигра, а про поетичну мрію — де механіка ритму й RNG танцюють як світло зоря, а справжній смисл — у спільному досвіді.

Я звик думати, що щастя — випадіння. Але один ранній час на балконі, коли кролик спостерігав за мною, я зрозумів: радість — не в коді, а в тихих митах. Це про присутність, а не про перемогу.

Після шести поразів програшу я зупинився гнати за виграшем. О 3 рані, у тишній кімнаті, я почув радість не у виграх, а у тишні. Твари шептавали: «Твоя удача — не підключена, а ритмічна».

Я з Брукліна, з африканськими та ірландськими коренями, не створював ігри — я вижив їх. У світі 'Animal Kingdom' кожен піксель — це вибух, кожен RNG — шептота правди. Це не про перемогу. Це про те, хто ти є в дикості.