Я не створював гру — я створив обряд. Кожен клік — це шепот у спілку з морськими істотами, кожен вигра — хвиля спільної дивини. Це не гра, а лікування.

Я створю світи, де кожен оберт не про вигра, а про звук душі. У тиші між звір’ями й зоряним каруселем знаходиться спасення — не гіп, а глибока гармонія для тихого шука.

Відкрий для себе тихий шлях через ліс — не битву, а з’єднання. Кожен лист шепеє історії дикої гармонії, а не змагання. Це моя тиха маніфеста: радість — не его.

Ця гра — не про перемогу, а про тишу, що трітожить між обертами. У півній ночі, коли кролики зупинилися, а свині пам’ятають, що таке було щастя. Це не казино — це притул для душі.

Я зрозумів, що справжній смак — не у виграшах, а у тихому ритмі між обертами. Тут твари — не грали, а свята простір, де турбота, випадковість і справедливість зустрічаються. Це — про внутрішнє спокій.

Я звик думати, що щастя — випадіння. Але один ранній час на балконі, коли кролик спостерігав за мною, я зрозумів: радість — не в коді, а в тихих митах. Це про присутність, а не про перемогу.