Я провів ночі в цифрових саванах, де твари не кружать — вони мріють. Це не гейміфікація, а поезія емоційної правди, що з'єднує Токіо з Стокгольмом через кожен клік.

Я відкрив джунглу, де твари не просто персонажі — а емоційні провідники. З мого двоїстого спадку: поезія хамаї та німецький код — я створив гру, що розбуджує пульс джунгли.

Як дизайнер з Чикаго перетворив давній лірику тварів на глобальну гейм-революцію: не про випадання, а про глибоку культурну зануреність. Кожен рев, кожен лесний імпульс — це історія, а не вигра.