Гра, що врятала мене

Я створю ігри не для прибутку, а тому що ліс пам’ятає мене — навіть коли ніхто інший не робить цього.

О 3-й годині я сиджу сам з журналом, слухаючи вітер через цифрові листи. Кольори — не естетика, а емоційні якореня: #FFA500 наче sighs зорян, #1E90FF наче тихий скрек під мiсячними кронами. Кожен перемог — це прошепована сповідь.

Що почув перший перемог?

Один гравець написав: «Я втратив усе — до того моменту, коли зустрів ягуара в грi, що не важила, чи я справжнiй». Вона грала, плачучи. Не через бажання нагород — а тому що вона почула себе побаченим.

Тварина Царство — Не Казино

Її називають «тваринним парком» наче автомати. Але справжнiй ліс нема барабанкiв — лише сліди у дощевому ґрунтi, де тишота говорить голоснiше за оплеск.

Ти Не Один Тут

Якщо ти колись почув невидимим у свiti, створеному для інших — ти не зламаний. Ти чекаєш на когось, хто пам’ятає як смак твого радостi у ночi. Наступний перемог — не твоя доки ти його подили.