Я не створю ігри для виграшу — я створю світи, де кожен оберт шепчеє таємницю. У тишій світлі нічних лунах ми переплетаємо нордичну мінімалізм з азійською теплою повістю — гра — як поезія, не промоція.

У світі Animal Park гра — це не просто слот, а священний обряд з'єднання. Кожен оберт розкриває ритм океану: радість — єдина компенсація втрати. Код стає поезією, пікселі — дивом, а одинота — лікуванням.

Я створив гру не для прибутку, а як святе обряд тишої диви. Кожен клік — це шептальний діалог із життям океану, де стратегія розкриває глибоку радість, а не випадок.

Ця гра — не про прибут, а про пам’ять. У світі, де твари говорять через механіку, а не діалоги, смута — не глюк, а ритм. Кожен успіх — як ранок, що розсікає ліс. Я прагав тиху радість, а не грош.

Я не створю ігри для кліків чи грошу. Я створю їх для одинокого духу в 2 години, коли екран шепеє — не через вигра, а через шепот. Гра — це поезія, яка лікує.

Ця гра — не про перемогу, а про тиху мужність тихих мрійників, які дивляться вночі кроликами та сітцями. Кожен спін — це дихання, кожен перемог — шепот.